15 березня
2015 року в нашій бібліотеці розпочав свою роботу гурток «Шахове королівство».
Заняття шахами розвивають у дітей мислення, пам'ять, увагу, творчу уяву,
спостережливість. Друзі, якщо ви бажаєте розвивати в собі такі якості, а також
спілкуватися зі своїми однолітками, приходьте до нас у бібліотеку. Нагадуємо,
що гурток «Шахове королівство» працює у неділю з 15-00 години.
17.03.2015
05.03.2015
Щорічно, у цю весняну пору Україна починає день новий із Шевченковим іменем. І наш музично-поетичний букет « Мелодії віршів чудових» присвячено світлій памяті Тараса Шевченка.
Пропонуємо вашій увазі сценарій.
Музично-поетичний
букет «Мелодії віршів чудових».
Зал святково прибраний. В центрі
на журнальному столику стоїть “Кобзар” на вишитому рушнику. Проектується
памятник Тарасу Шевченко, звучить музика Мирослава Скорика
«Мелодія», на фоні музики слова
Ведучий 1. Коли міняли честь неначе крам,
А правду – совість кидали за грати, -
В серцях людей Ви спорудили храм,
Якому там повік-віків стояти.
Коли брехня сідала на престол,
Мовчало все від заходу до сходу, -
Ви осінили праведним хрестом
Безсмертне слово рідного народу.
Вогонь запалений Тарасом,
У нашім серці не погас –
Він став над простором і часом
Він будить нас, він кличе нас!
Щорічно, у цю весняну пору Україна починає день новий із Шевченковим іменем. І наш музично-поетичний букет « Мелодії віршів чудових» присвячено світлій памяті Тараса Шевченка. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що
запалює душу людини.
Запалює свічку.
Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час. (Закінчуеться «Мелодія»)
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
Попурі із пісень
на слова Т. Г. Шевченка.
Ведучий 2. Людині весна дарує мрії, віру в щасливе майбутнє. І ось 9 березня 1814
року весна подарувала на радість людям маленького Тарасика. Було це недалеко
від Канева, перед світанком, у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської
губернії (нині Черкаська область). У
хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник:
народилася панові нова кріпацька душа, а
Україні – її Великий співець –Тарас Шевченко.
Дід Шевченка (з боку батька) по
ремеслу був швець;звідси і прізвище його.
Тільки невпинною тяжкою працею змогли Григорій
і Катерина Шевченко утримати себе і своїх шестеро дітей. У Тараса було два брати Микита
та Йосип і три сестри: Катерина, Ярина, Маруся. Тарас був четвертою дитиною в
сім’ї. Він виростав допитливим і
мрійливим хлопцем.
У віршах Шевченка
живе навічно рання, майже дитяча прихильність до дівчинки-кріпачки Оксани
Коваленко, на три роки старшої від нього. Приятель
Шевченка Гнат Бондаренко розповідав, що в дитинстві Тарас погано сходився з
хлопцями-однолітками. Навіть з власними орачами йому не дуже подобалося
гратися. А от з сестричками бавитись полюбляв. Старша сестра Катерина була для нього Берегинею, а
молодшу Ярину він любив більше за всіх. Ярина товаришувала з трохи меншенькою
сусідкою Оксанкою. От і грався малий Тарасик з ними обома.
Ведучий 1.
“Ми в купочці колись росли..” (під «Колискову»).
Ми в купочці
колись росли,
Маленькими собі
любились.
А матері на нас
дивились
Та говорили, що
колись
Одружимо їх. Не
вгадали.
Старі зараннє
повмирали,
А ми малими
розійшлись
Та вже й не сходились
ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і
додому.
Веселеє колись село
Чомусь тепер мені,
старому,
Здавалось темним і
німим,
Таким, як я тепер,
старим.
І бачиться, в селі
убогім,
Мені так бачиться,
нічого
Не виросло і не
згнило,
Таке собі, як і було.
І яр, і поле, і
тополі,
І над криницею верба.
Нагнулася, як та
журба
Далеко в самотній
неволі.
Чи жива
Ота Оксаночка? —
питаю
У брата тихо я. —
Яка?
— Ота маленька,
кучерява,
Що з нами гралася
колись.
Чого ж ти, брате,
зажуривсь?
— Я не журюсь.
Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й
пропала.
Вернулась, правда,
через год,
Та що з того. З
байстрям вернулась,
Острижена. Було,
вночі
Сидить під тином, мов
зозуля,
Та кукає, або
кричить,
Або тихесенько співає
Та ніби коси
розплітає.
А потім знов кудись
пішла,
Ніхто не знає, де
поділась,
Занапастилась,
одуріла.
А що за дівчина була,
Так так що краля! І
невбога,
Та талану Господь не
дав... —
А може, й дав, та
хтось украв,
І одурив святого
Бога.
Ведучий 2. А потім були смерть матері, відьмочка-мачуха, яка
гнала Оксану з двору. Смерть батька і життя
у дяка, пошуки вчителя-маляра і повернення до домівки,
де вже хазяїнував одружений Микита. Була праця пастухом біля громадської
череди.
Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за
слугу-козачка до молодого пана Енгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до
Києва, а в 1831 р. приїжджає до Петербурга. Тут сталися важливі події в його житті, одна з яких –
викуп. Карлом Брюлловим було написано портрет В. Жуковського, який продали за
2500 крб. асигнаціями – і ось такою ціною куплено волю Тарасові. Це сталося 22
квітня 1838 року.
Ведучий 1.
Доля
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
“Учися, серденько, колись
З нас будуть люде”, – ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава – заповідь моя.
Ведучий 2. Свої поезії Шевченко
писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому
розмови присутніх, а й сам брати в них участь. Він був талановитим оповідачем і прекрасним
декламатором. Тарас Григорович мав добрий слух, невеликий але гарний голос.
Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену
"Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів.
Пісня «Тихо над
річкою», сл. Т. Г. Шевченка.
А зараз я пропоную вам доповнити рядки віршів
поета потрібними за змістом словами.
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до … (води).
Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце … (зустрічає).
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у … (гаї).
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона … (калина).
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сипа … (годувать).
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в … (Україну).
Ведучий 1. Та
все ж не покидала висока доля Тараса за життя. Вже два роки після викупу з
кріпацтва він, проживаючи вільним і забезпеченим художником , стає визнаним
поетом і вже наступних сім років сягає вершин, яких сучасники не могли навіть
цілком збагнути.
«... Живу, учусь, нікому не
кланяюсь, і нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком
...», - так писав Шевченко братові з Петербурга.
Ще одна подія сталася в Петербурзі,
знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід у світ
книги віршів «Кобзар» у 1840 році, до якого ввійшло 8 творів.
Не покидала його висока Доля і на засланні і
після повернення: тримала його на вершині болю і страждань. Земна Доля не дала
Шевченкові й останньої мрії – родинного тепла і затишку, сімейного щастя і
взаємної любові, хоча кохав він і його теж кохали. та стати на рушник щастя не
судилося.
Попурі із пісень на слова Т. Г. Шевченка.
10 років заслання підірвали сили і
здоров′я Тараса Григоровича. Останні
роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє
відвідав Україну. Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком.
Але доля не судила йому цього звичайного
людського щастя.
Ось
послухайте, як ніжно звучить його вірш (уривок
з поеми «Княжна»).
Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні –
Неначе писанка село,
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади; біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс, і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам бог витає над селом.
Ведучий 2. У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він
охнув і впав. Так перестало битися серце поета.
Тараса Шевченка поховали на Смоленському
кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було
перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі,
звіряючи величність місця з рядками «Заповіту», який, доречі, було перекладено
150 мовами.
Треба нам всім пам’ятати, що майже усе
своє життя Шевченко жив за межами рідної землі, та своєї мови не тільки не
забув, а підняв народне слово до вершин світового письменства. Його твори
звучали різними мовами (українською, російською, англійською, німецькою,
польською), а гранітні побратими з різних куточків світу, здавалося, своїм
величним мовчанням дякували за повагу і любов до їх власника – Великого
Кобзаря. Його лик і постать помножені
у бронзі у численних краях Землі. На сьогоднішній день налічується 1384
пам'ятника Тарасу Шевченку в світі: 1256 в Україні і 128 за кордоном – у 35-ти
країнах.
Презентація пам’ятників.
Ведучий 1. Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної
долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)