Бібліотека ім. М. Островського міста Марганця до року ветеранів Великої Вітчизняної війни підготувала цикл віртуальних подорожей про Марганецьких ветеранів «Ім’я героя на карті рідного міста». Нам ця ідея дуже сподобалась й ми вирішили розповісти про героїв, іменами яких названі вулиці нашого міста.

                                                        Світлій пам’яті земляків-запоріжців,

     які пройшли тернистими фронтовими дорогами

 Великої Вітчизняної війни, виборюючи Перемогу над фашизмом,

 присвячується.

Авраменко Василь Максимович

Народився в 1913 році у смт Славгород Синельниковського району Дніпропетровської області. Призваний до лав Червоної армії у серпні 1941 року. Воював у складі 592 стрілецького полку 203 стрілецької дивізії Південно-Західного фронту. Був тяжко поранений, потрапив у полон, з якого згодом здійснив сміливу втечу. Особисту відвагу і героїзм проявив у боях за визволення Запоріжжя. В одному із них він закидав гранатами кулеметну точку, знищивши 10 ворожих солдат, а трьох захопив у полон.

2 жовтня 1943 року противник кинув у бій танки і атакував підрозділи полку. Лівому флангу була створена загроза оточення. Авраменко разом з бійцями висунувся вперед. Майстерно маскуючись, підпустив танки на близьку відстань і закидав їх гранатами і пляшками з запалювальною сумішшю. Один танк згорів разом з екіпажем, інший був підбитий. Не гаючи часу, червоноармієць Авраменко підняв бійців в атаку, зблизився з групою німецьких солдатів і вступив в рукопашний бій, знищивши при цьому кілька гітлерівців. Інших змусили тікати.

За ці подвиги Авраменко В. М. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Демобілізувавшись в 1946 році, він працював у с. Гасанівка Вільнянського району у місцевому радгоспі.

Вулиця Авраменко розташована в Шевченківському районі Запоріжжя. Названа на честь Героя Радянського Союзу Василя Авраменка.

Матеріали взяті:

11.     Книга Пам'яті України: Запорізька область. – Запоріжжя: Дике Поле, 2010. – с. 512. –

 Т. 22(1).

22.     Сайт ZаБор: городской портал Запорожья.

Баранов Василь Андрійович

Народився 4 лютого 1914 року в селі Гайчул (нині село Новоукраїнка) Куйбишевського району Запорізької області. 1921 - 1936 роках жив і навчався в дитячому будинку в місті Бердянську.
Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року,  командир мотострілецького батальйону 1-ї гвардійської механізованої бригади 1-го гвардійського механізованого корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, гвардії капітан.
Брав участь у боях під Мінськом, селищем Березине, на річці Друть, під містом Єльня Смоленської області. У грудні 1942 року Баранов звільняв ростовські землі, станиці Боковська і Селіванівська. У вересні 1943 року Баранов звільняв міста Дружківка та Павлоград. В 1944 році були бої на Правобережній Україні, у Молдавії і Румунії.
2 квітня 1945 року гвардії капітан Баранов зі своїми бійцями в числі перших перетнув австрійський кордон, опанував населеним пунктом Хирм і захопив авіаційний завод. У критичні хвилини бою відважний офіцер завжди з'являвся на найважчих ділянках, особистим прикладом  героїзму допомагав підлеглим успішно виконувати бойові завдання.
13 квітня 1945 року радянські війська оволоділи столицею Австрії Віднем. До перемоги залишалися лічені дні. Але не побачив її гвардії капітан Баранов. 17 квітня 1945 року в тяжкому бою за населений пункт Цивингталь він був смертельно поранений.

Вулиця Баранова розташована в Шевченківському районі Запоріжжя. Названа на честь учасника Великої Вітчизняної війни, нашого земляка Василя Баранова.

Матеріали взяті на сайті ZаБор: городской портал Запорожья.

              

Великий Костянтин Трофимович (1923-1943) народився в Запоріжжі в робітничій сім'ї. Закінчив школу-семирічку, після чого поступив на навчання в Запорізький машинобудівний технікум. Після окупації міста німецькими військами вступив в партизанський загін. З 17 жовтня 1943 року – на фронтах Другої світової війни, був розвідником 178-го гвардійського стрілецького полку 60-ї гвардійської стрілецької дивізії 12-ї армії 3-го Українського фронту. Відзначився під час битви за Дніпро.

         У ніч з 25 на 26 жовтня 1943 року Великий разом з трьома іншими розвідниками переправився через Дніпро на острів Хортиця. Група взяла активну участь у захопленні двох ворожих траншей. У бою Великий знищив гранатами кулеметну точку, а потім в рукопашній сутичці убив чотирьох ворожих солдатів. Коли закінчилися боєприпаси, Великий, зібравши на лівому фланзі плацдарму всіх поранених, закидав противника камінням. У рукопашному бою він знищив ще трьох солдатів противника. Будучи пораненим, поле бою Великий не покинув, продовжуючи утримувати плацдарм до підходу підкріплень.

У листопаді 1943 року Великий брав активну участь у визволенні сіл Розумівка та Нижня Хортиця Запорізького району Запорізької області. У цих боях Великий загинув. Похований у братській могилі в селі Розумівка. У 1944 році Костянтин Великий посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Сьогодні на автодорозі Запоріжжя-Біленьке, навпроти Розумівки, стоїть обеліск Костянтину Великому. Вулиця, на якій жив герой, стала носити його ім’я На вулиці Костянтина Великого розташований залізничний вокзал Запоріжжя-2 (Жовтневий район міста Запоріжжя). В нашому місті є бібліотека для дітей, яка носить ім’я молодого патріота, нашого земляка.

Матеріали взяті:

11.     Книга Пам'яті України: Запорізька область. – Запоріжжя: Дике Поле, 2010. – 480 с. 
  2.     Сайт ZаБор: городской портал Запорожья.

Пойденко Василь Федорович (1919-1941) народився в Запоріжжі, працював слюсарем на паровозоремонтному заводі. Під час Другої світової війни був командиром 28-го винищувального полку. 14 листопада 1941, збивши 6 фашистських літаків в одному з нерівних боїв, лейтенант В. Ф. Пойденко був смертельно поранений, але, розуміючи небезпеку падіння своєї машини на будинки міста Апрелівський (Підмосков'я), над яким відбувався повітряний бій, пілот, вже втрачаючи свідомість, останніми зусиллями волі направив свій літак за місто. Упавши в болотисту місцевість у лісі, винищувач глибоко занурився в грунт і тільки через 25 років, в 1967 році, був знайдений слідопитами. Залишки відважного пілота були перевезені в рідний край і з військовими почестями поховані у братській могилі м.Запоріжжя.

Вулиця Пойденка розташована в Жовтневому районі міста Запоріжжя. Названа вона на честь командира винищувального полку Василя Федоровича Пойденка.

Матеріали взяті на сайті ZаБор: городской портал Запорожья.

                  

 Воінов Михайло Львович, старший радіотелеграфіст 384-го артилерійського полку (193-я стрілецька дивізія, 65-а армія, Центральний фронт) єфрейтор.

Народився 16 листопада 1904 року в селищі Верхня Хортиця (нині місто Запоріжжя) в сім'ї службовця. У Червону Армію призваний у серпні 1941 року і направлений на фронт.

15 жовтня 1943 єфрейтор Воінов одним з перших в складі штурмової групи форсував Дніпро в районі селища Лоєв (Гомельська область), встановив безперебійний зв'язок плацдарму з лівим берегом. Брав участь у відбитті контратак противника.

За подвиг, здійснений на правобережжі Дніпра, старший радист, єфрейтор М.Л. Воінов був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

З 1945 року лейтенант Воінов в запасі. Був на партійній та громадській роботах, працював учителем у школі села Антипівка Камишинському району Волгоградської області. Помер 11 грудня 1970 року. Похований у Антипівці. Нагороджений орденом Леніна, медалями.

Вулиця Воінова розташована в Ленінському районі міста Запоріжжя.

Матеріали взяті на сайті ZаБор: городской портал Запорожья.

Міклей Геннадій Валерійович - командир 209-го гірськострілецького полку 96-ї гірськострілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту, майор.

Народився 25 жовтня 1907 року в місті Олександрівську в сім'ї службовця. Закінчив сільськогосподарський технікум і І курс сільськогосподарського інституту.

У Червоній Армії з 1929 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з 22 червня 1941 року.

Командир 209-го гірськострілецького полку, майор Геннадій Міклей, з групою бійців 5 липня 1941році в районі села Тарнавка Чортківського району Тернопільської області України здійснив один з перших нічних нальотів на штаб німецької військової частини і захопив його.

25 липня 1941 року в районі селища Тростянець, на півдні Вінницької області України, майор Міклей Г.В. з полком вступив в жорстокий бій з переважаючими силами противника. Ні на хвилину не послаблюючи керівництва боєм, відважний командир потужною силою вогню свого полку знищує 670 солдатів і офіцерів, 42 танки і виводить полк на новий оборонний рубіж.

За зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм майору Міклей Геннадію Валерійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, нагороджено орденом Леніна, орденом Червоної Зірки.

  Вулиця Міклея розташована в Ленінському районі міста Запоріжжя.

Матеріали взяті на сайті ZаБор: городской портал Запорожья.

                 Судець  Володимир Олександрович

Народився 23 жовтня 1904 в селищі Нижньодніпровськ (нині в межах міста Дніпропетровськ) в сім'ї робітника. Працював на заводі в Запоріжжі.

У Червоній Армії з 1925 року. У 1927 році закінчив військово-технічну школу ВВС, в 1929 році – військову авіаційну школу льотчиків. Учасник Другої світової війни з серпня 1941 року в посаді командира 4-го дальньобомбардировочного авіаційного корпусу. В березні 1943 року - командувач 17-ї повітряної армії. З'єднання під його командуванням билася на Південному, Північно-Західному, Брянському, Воронезькому, Західному, Волховському, Ленінградському, Калінінському, Південно-Західному і 3-му Українському фронтах; брали участь у прориві блокади Ленінграда, Курській битві, звільненні України, Яссько-Кишинівській операції, у звільненні Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії, Чехословаччини.

Народний Герой Югославії (1964), Герой МНР (1971). Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-й і 2-го ступеня, Кутузова 1-го ступеня, Червоної Зірки, "За службу Батьківщині в ЗС СРСР" 3-го ступеня, медалями, іноземними нагородами.

Почесний громадянин міст Запоріжжя і Тирасполь.

Вулиця Маршала Судця розташована в Хортицькому районі Запоріжжя. Названа на честь командувача 17-ї повітряної армії, генерал-полковника авіації, Героя Радянського Союзу Володимира Судця.           

                                                      

     Матеріали взяті на сайті ZаБор: городской портал Запорожья.

Дякуємо за увагу!