25 серпня 2014 року
Україна відзначатиме 90-річчя від дня народження українського письменника,
Героя України, лауреата Державної премії СРСР та Шевченківської премії - Павла Архиповича
Загребельного
(1924 – 2009
роки).
Український
письменник Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924 року в
придніпрянському селі Солошине на Полтавщині.
Навчався майбутній письменник у
Солошинській середній школі.
У червні 1941 року Загребельний
закінчив десятирічку.
Ще не маючи повних сімнадцяти
років, пішов добровольцем до армії.
Був курсантом 2-го Київського
артучилища, брав участь в обороні Києва.
У 1945pоці працював у радянській
воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946p. — навчався на філологічному
факультеті Дніпропетровського університету, після закінчення якого займався журналістською та
письменницькою діяльністю. Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. Твори письменника високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Помер письменник 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу.
Запрошуємо до читання творів П.А.Загребельного
"Роксолана"
У романі «Роксолана» відомий український письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її захопив у полон татарський військовий загін. А далі- невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, влодаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.
"Дума про невмирущого"
Повість "Дума про невмирущого" розповідає про трагічну долю українського юнака, яка стала символом гідності й непереможності людського духу. В шістнадцять років він добровольцем пішов на фронт. Він мріяв бути вченим, а став солдатом, зустрівся віч-на-віч з війною.
"Юлія або запрошення
до самовбивства"
У далекому Ташкенті під час війни Роман палко покохав Юлію. Вона його Джульетта, жінка його долі. Та Юлія, кажуть, померла від тифу, а може, просто пропала, але він шукає її усе життя. На його обріях несподівано і негадано з’являлися інші жінки і так само зникали, своєю смертю стверджуючи: «разом щастя не буває, хтось має загинути, нехай то буду я». Він жив далі і все частіше приходили думки, що жінка може врятувати чоловіка від усього на світі, навіть від самовбивства. А тепер прийшов його час виборювати у долі свою любов. І щоб захистити свою останню Юлію, він вбиває себе.
"Диво"
Диво» — роман про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об’єднання земель руських та було зведено славнозвісний Софійський собор у Києві. Життєві шляхи героїв — зодчого Сивоока та князя Ярослава — перехрестилися на майдані, де підіймався величний та дивовижний храм. Софія Київська з’єднала долі талановитого майстра і мудрого правителя. Дві людські драми розгортаються перед нами на сторінках роману. Сивоок, для якого будівництво храму стає головною справою життя, трагічно гине і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але і він дійшов цього ціною великих душевних втрат, зрікшись заради влади єдиного в своєму житті справжнього кохання."Я, Богдан"
У романі «Я, Богдан» зображено драматичні події національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1654). Твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життєвий шлях до і після смерті «у славі».
"Первоміст"
"Первоміст" - роман про Київську Русь, коли наказом Володимира Мономаха було збудовано першу велику споруду давнини - міст через Дніпро. Події роману розгортаються навколо цього мосту, це розповідь про людей, які стерегли, доглядали і охороняли Первоміст. В центрі роману - доля молодого мостищанина Маркерія, який не піддався підступним чарам розбещеної дружини Воєводи і не зрадив свого кохання до прекрасної Світляни. У лиху годину, коли обступали Київ Батиєві орди, саме Маркерію судилося вирішити долю Первомосту.
"Тисячолітній Миколай"
Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Другої світової війни, а у мирний час став вченим-агрономом.
